Архив рубрики: Полезные лайфхаки

5 стильных вариантов причесок с хвостом

Прическа хвост: 5 модных и стильных вариантов » EVA Blog

Великолепные варианты с удивительными прическами хвоста

Хвосты являются популярным и универсальным вариантом причесок, и в этой статье мы предлагаем различные стильные и модные способы создания уникального образа с помощью хвоста. Независимо от того, предпочитаешь ли ты высокий хвост, низкий хвост, кудрявый хвост с локонами, объемный хвост с челкой или стильный праздничный хвост, есть множество способов воплотить твои идеи. Подробнее ...

Рубрика: Полезные лайфхаки | Комментарии к записи 5 стильных вариантов причесок с хвостом отключены

е-РОЗМОВА з Юлією Римаренко: інтерв’ю з операторкою дрона

е-РОЗМОВА з Юлією Римаренко: інтерв’ю з операторкою дрона » Eva BlogГоловна/Натхнення/е-РОЗМОВА/Саморозвиток7 Квітня / 20233797110FacebookTelegramTwitterе-РОЗМОВА з Юлією Римаренко: інтерв’ю з операторкою дронаАвтор:Світлана ПроскураНа своєму місціСлужба у ЗСУДогляд за собою в бойових умовахМама в арміїПро травмуПро емоціїЗавжди тримати спину прямоКрасуні, привіт! З вами знову я,Проскура Світлана, а це значить, що попереду новий випуск проєктуe-РОЗМОВА від EVA Blog.Нагадаю, що ця серія інтерв’ю присвячена жінкам-захисницям, які на різних фронтах роблять свій вклад у перемогу України.Час читання:10 хвилин та чашка чаю ☕статья доступна на русском языкеНовий цикл виходить за підтримки брендузасобів жіночої гігієни Lingery, який можна ексклюзивно придбати в Лінії магазинів EVA та на сайті eva.ua.І я рада представити вам нашу нову героїню – військову Збройних Сил України, операторку дронаЮлію Римаренко.На своєму місці— Традиційне питання на початкуe-РОЗМОВИ: “Хто така Юлія Римаренко?”— Я завжди кажу, що, по-перше, я — жінка. Бо для війська це трохи визначне явище. Потім мама, потім кохана, донька і т.д.— Як почався ваш шлях у Збройних Силах?— У Збройних Силах я майже 6 років.

У 2017 ріці свідомо пішла в армію. Збиралась трохи раніше, але на той момент була дуже маленькою донька.

Я пішла в армію, коли їй було 1,5 роки.Я дуже добре почуваю себе на своєму місці.Я там, де мені треба.Моя цивільна освіта – це бухгалтерський облік та аудит, і я майже 10 років пропрацювала по професії. Але потім кардинально все змінила, і не жалкую ні про що.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Юлія Ульянова (@i_igorevna_i)— Ви писалив дописі в Instagram,  що реальна служба в армії та навчання досить кардинально можуть відрізнятися.

У чому полягає ця різниця? Що варто розуміти до того, як підпишеш контракт?— Я йшла в учебку вжезі знаннями про армію, тому що все життя прожила у військовому містечку, тато був військовий, на той момент в мене чоловік був військовий.

Тобто що таке армія я знала. Навіть коли їхала в учебку, всі дівчата везли валізи з речами, а я везла з собою берці.Там привчають до режиму, до вишколу, крокувати стройовою. Коли приходиш в армію, так, це все є, алеще є інші сторони. Не так затягнуто, як в навчальних закладах.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Юлія Ульянова (@i_igorevna_i)Також є ще такий момент, що стосується підлеглих.

В учебці ти цього не бачила, а тут тобі даються люди в підпорядкування, і з ними треба працювати. І люди досить різні.Цікаво на тему:Жінки в армії: інтерв’ю зі старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою”Служба у ЗСУ— Коли ви зрозуміли, що повномасштабна війна все ж таки буде?— На моментпочатку повномасштабного вторгненняв мене вже було 4 ротації на Донецьку та Луганську область. Чесно скажу, я думала, що все почнеться раніше, ніж 2022 рік, за пару років то точно. Тож для мене не було особливим здивуванням, що це почалось.— А як для вас взагалі проходили перші дні, перші тижні повномасштабного вторгнення?— Так вийшло, що повномасштабне вторгненняя зустріла в лісі під Охтиркою.

Ми мали стати на кордоні з росією. Нас 23 лютого вивели з частини, й ми рухалися в сторону кордону, але трішки не доїхали.

24 лютого ми з підрозділом якраз в самій Охтирці й зустріли російські колони.Перші дні взагалі сумбур був. Спали як, де і коли могли.

І десь день на третій зняла з себе шапку, подивилась, що в мене на голові твориться, і одягнула назад. А лише десь день на п’ятий змогла попасти в душ.

І то, завдяки своєму старшині, який домовився й організував.— А які у вас були обов’язки на той момент?— Я – командир відділення, в мене є невелика кількість людей в підпорядкуванні. Але паралельно вивчилась наоператора дрона. Були такі інтенсивні бої в перші дні, що моєму командиру було трішки не до зв’язків з місцевими та подібних моментів, то цим займалась я. Трошки організовувала десь, а вони займались, відповідно, самою війною.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Юлія Ульянова (@i_igorevna_i)— Як проходить робочий день операторки дрона?

Що входить в повсякденну рутину?— Повномасштабне вторгненнятрошки змінило все в цілому. І не можна сказати, що є якийсь графік чи якісь моменти на постійній основі.

Ти можеш півдня нічого не робити, а в наступні пів дня – бути на виїзді, десь літати. Або ти цілий день зайнята.

Якогось чіткого графіка нема. Ти можеш і в три лягти, і в п’ять.Це коли не було повномасштабного вторгнення,в мене були ротації, то там був якийсь чіткий графік. Ти сходила у зміну – займаєшся якимись своїми справами.

А тут ти можеш кілька діб не спати, а можеш певний період часу нічого не робити взагалі, бо, наприклад, погода не льотна, і тому ти не можеш працювати.— Яка основна задача операторів дронів? Ви більше спостерігаєте чи є якісь додаткові завдання?— Головне – церозвідка, корегування артилерії. Є ще така штука як скидання з дронів, але мені не довелося з тим попрацювати, трохи раніше випала зі строю.

Бо вже майже 10 місяців я на лікарняному.— З початку повномасштабного вторгнення або, можливо, раніше, які  моменти зі служби особливо запам’ятались?— Для мене найцікавіші моментипов’язані з людьми.Я мала ротації на Донецьку та Луганську області, і там місцеве населення не дуже було налаштоване на військових. Я не можу сказати, що всі, але й не можу сказати, що нас приймали з обіймами. А коли почалось повномасштабне вторгнення, ми якраз були в Сумській області.

То для мене було дуже великим здивуванням,як приймали місцеві, як допомагали. Такий фідбек був від людей! Коли 24 ввечері нам привезли величезну каструлю гарячого борщу хлопцям, це було дуже приємно.

І думаєш: “А це точно з нами відбувається, це точно правда?”І коли тобі допомагали всі, хто міг, це дуже круто було. Це стало здивуванням.Цікаво на тему:“Zemliachky. Ukrainian front”: як організована волонтерська допомога українським захисницям— Останнім часом багато дискусій щодо рівності прав чоловіків та жінок в Україні.

З вашого особистого досвіду, чи доводилось на службі стикатись з якимись складнощами через те, що ви жінка?— Якщо ти приходиш в Збройні Сили й спочатку позиціонуєш себе як жінка, нічого доброго з того чекати не треба. Ти маєш себепозиціонувати як боєць, як військова одиниця.В мене ніколи не виникало якихсь проблем з тим, що я дівчина.

Якщо ти приходиш, скиглиш, кажеш, що мені всі повинні, то віддача буде така сама. Тебе ніхто не буде сприймати. А коли працюєш на рівні з усіма, які тоді проблеми? Ніколи не буде ніяких проблем.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Юлія Ульянова (@i_igorevna_i)В армії ти повинна слідкувати за правилами, виконувати свою роботу, знати обов’язки.

Бо більшість проблем виникає через те, що багато хто навіть не розуміє своїх прямих обов’язків. Тримати автомат в руках – то кожен дурень зможе, якщо чесно. А повноцінно знати все, що ти повинен робити – це накладає свій момент.Тож прям з великими труднощами, які не можна подолати чи обговорити, я ніколи не стикалась.Цікаво на тему:Як створити сильне оточення?Догляд за собою в бойових умовахНаступний блок питань створений разом з нашим партнером брендомLingeryта пов’язаний з дуже жіночими та дуже практичними питаннями – інтимна гігієна в умовах служби. Ми привертаємо увагу до того, що критичні дні та особливості жіночої гігієни – це звична та не табуйована тема.— Ви давно в ЗСУ, і, напевно, стикалися з різними умовами.

З вашого досвіду, те, як влаштований побут жінок-військових, наскільки комфортний він чи некомфортний? Наскільки комфортно його ділити з чоловіками, особливо в плані гігієни?— Я вам чесно скажу, в мененіколи не виникало якихось проблемз хлопцями в цьому плані.

По-перше, якщо маєш бажання, ти завжди зможеш знайти, де обмитись, де нагріти якусь літрову кружку води.Мої хлопці мене завжди першу пропускали в душ. Не через те, що дівчинка, а тому, що в нас гарні відносини, гарний колектив.В перші дні повномасштабного вторгнення так, трохи неналаштований побут був, але якийсь газовий пальник або літрову кружку води знайти взагалі без проблем. Я мила голову в лісі в кінці березня, хлопці поливали з пляшки.

При бажанні можна знайти вихід дуже легко.Якщо ти сидиш в окопі, то неважливо, дівчина ти чи хлопець, там не дуже зручні умови для того, щоб блюсти якусь гігієну. Серветки – то наше все було.— Наскільки спокійно чоловіки-військові реагують на те, що у жінок можуть бути персональні особливості та потреби в догляді, наприклад, коли критичні дні і треба частіше підмитися або десь змінитися?— Я кажу за себе, не знаю як де. Але в мене не виникало ніяких проблем, дуже з порозумінням хлопці ставилися.

Чим могли допомагали, якщо потрібно було. Але я намагалася ніколи не накладати на них це, бо вони мені, по факту, нічого не винні.

Але ніколи не стикалась з тим, щоб це було якоюсь проблемою.Цікаво по темі:Що зробити, аби місячні пройшли швидше?— З вашої точки зору, що зручніше для жіночої гігієни в бойових умовах: тампони,прокладкичи менструальні чаші?— Для мене особисто –тампони. Бо це більш захищено в плані протікань або чогось такого.

Зменструальними чашамивелика проблема її мити, дезінфікувати. Це не досить зручно, і в плану комфорту пересування як такого.

Бігти набагато зручніше з тампоном, ніж з прокладкою, чесно скажу. В повсякденному житті та на війні я використовую лише тампони.— Наступне досить інтимне питання:гель для інтимної гігієничи серветки?

Що в бойових умовах краще, а що в мирному житті?— В бойових умовах, звичайно,серветки. Це стосується і душу, і всього іншого. А в цивільному житті – це гель для інтимної гігієни.— Якщо умови служби польові або наближені до них, які лайфхаки допомагають помитися та подбати про волосся?— По-перше, зі мною завжди маленька пляшечкасухого шампуню.

Це обов’язково. Також я з собою постійно вожу маленькі пляшечки згелем для душу, зшампунем.Кондиціонерти не завжди застосуєш, бо не завжди час є, але просто вимити голову це допомагає.І головне – в мене завжди з собою в рюкзачкумаленький пальникілітрова кружечка. Береш півтора літрову пляшку води, відливаєш з неї трохи, доливаєш гарячої – і все, в тебе душ!Цікаво на тему:Менструальні чаші та інші альтернативи тампонам та прокладкамМама в армії— У вас є донька, тож хотіла б обговорити тему “Мама-військова”.

Яка з ролей є більш ключовою: мама чи військова?— Я намагаюсь поєднувати, але мене дуже багато часу не буває вдома, бо ротації були по вісім, а то й більше місяців. І під час повномасштабного вторгнення також була не вдома.

Мене поранило в червні, потім ще пів року шпиталів.Але донька звикла до того, що мене часто не буває вдома. Намагалась зв’язуватись з нею постійно, кожен вечір говорили по відеозв’язку, якщо була можливість.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Юлія Ульянова (@i_igorevna_i)— Як підтримувати дитину на відстані під час робочих відряджень?— По-перше, невелика мотивація, щоб було легше чекати.

Домовляємось про якісь подаруночки, що щось куплю або привезу. В будь-якому випадку я буду там [на службі – прим. ред.] знаходитись, це не дуже від мене залежить.

Але якась невелика компенсація, щоб в неї була невеличка мотивація, завжди працює і має місце бути.— Для багатьох мам за останній ріктурбота про безпеку дітейстала дуже гостро. І це навіть коли дитина постійно поруч складне завдання.

А як бути, коли ви на службі, і наскільки знаю, батько дитини також служить. Як діяли в таких умовах?— Під час початку повномасштабного вторгнення вона знаходилась з бабусею.

Тато на той час був в Польщі, то перша думка була відправити її до тата. Але вони не змогли одразу виїхати, а потім вже такий великий потік народу був, що також пригальмували й залишилися вдома.Я сама з Дніпропетровської області, і в принципі тут більш-менш спокійно, тому так вони й залишились вдома, чекали мене тут. А зараз вже й не бачу сенсу нікуди виїжджати. Тим більше я зараз майже вдома, лікуюся, то вже точно нікуди не поїдемо.Цікаво на тему:Стрес: як не стати заручником своїх емоційПро травму— Як ви отримали травму?— На той момент ми знаходились у Харківській області, біля Ізюма.

Досить тривалий термін там були. Ми підірвались на протитанковій міні, але не на звичайній ТМ, а на ПТМ-1 – це протитанкова міна, яка закидується касетним способом в тил.

Наїхали машиною. Я була поряд з водієм, якраз моїм колесом приблизно наїхали.З важких травмованих була тільки я. В менедві ноги й п’ятка зламані.

А хлопці, які також були в машині, отримали лише контузії.— Як проходить лікування поранених воїнів? Чи допомагає держава у цьому?— На цей момент в мене вжебуло вісім шпиталів. Я лікувалась в Харківській області, Дніпропетровській, Львівській, Київській, зараз знов у Дніпропетровській. То за весь час  в мене все лікування безкоштовне.Я хочу сказати велике дякую нашим лікарям.Через те, що в мене була повністю розтрощена п’ятка, мала бути ампутація лівої ноги.

Мене навіть за кордон хотіли направити. Але одразу попередили, щобудь готова до того, що там її ампутують. Бо практика така, що вони не дуже беруться за дрібну  роботу, їм легше ампутувати, поставити протез і все.

Протезування в Європі дуже сильно розвинене.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Юлія Ульянова (@i_igorevna_i)В нас такожне дуже брались збирати ногу, бо дуже важка травма була. Та в Київському інституті травматології та ортопедії лікар згодився зібрати мені ногу.

Мені вставили титановий штифт від коліна до п’ятки. І довкола цього штифта зібрали з осколків подобу п’ятки.

І це дасть можливість мені ходити.— Ви довго не могли стояти. Чи пам’ятаєте відчуття від перших кроків?— Взагалі я дуже активна людина. Коли отримала поранення, в мене всі знайомі, що дзвонили, не питали як з болем справляюсь.

Мене питали: “Як ти лежиш?”.Перші місяці важко було через те, що обидві ноги поранені. Близько двох місяців взагалі не вставала з ліжка. І для мененайважчим було лежати.Наразі на ліву ногу ще не ступаю, вона доліковується.

Але на правій нозі на милицях я ходжу.Десь на третій місяць зняли гіпс, і я пам’ятаю те відчуття, коли дали дозвіл вставати. То, чесно, булодуже класне відчуття!

Я потім пересідала сама на візочок за допомогою правої ноги, і можливість відриватися від ліжка – то був такий кайф! Навіть на візку!Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Юлія Ульянова (@i_igorevna_i)Хоча с тим також було багато проблем, бо навіть на візку не дуже велика можливість пересуватися. Ще коли є ліфт, більш-менш нормально. Наприклад, був серпень-вересень десь, і я почата спускатися вниз подихати свіжим повітрям.

Але навіть з цим виникали деякі проблеми, бо самому це дуже важко робити.— А коли вже змогли ходити на милицях, чи стало трохи легше, чи все одно є багато побутових проблем?— Взагалі ходити повноцінно на милицях я стала через пів року після того, як отримала травму. Бо цезаново вчитись ходити.

По-перше, травмована нога. По-друге, ти взагалі погано відчуваєш ногу, ти не розумієш, як правильно ходити. Я працювала з реабілітологом, він мене вчив ходити, навіть навчив робити це по сходах.На милицях більш-менш мені пересуватися зручно. Але все одно потребую дрібної допомоги.

Наприклад, щоб спуститися сходами мені потрібно, щоб хтось підтримав милицю, чи інші маленькі моменти. Пересуватися маршруткою, наприклад, я вже точно зараз не можу.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Юлія Ульянова (@i_igorevna_i)— Зараз стає все більше людей, у яких є різного роду травми. Як гадаєте, які умови міста, звичні для людини без травм, будуть складати найбільшу проблему для тих, хто травмувався?— Я на собі відчула, коли пересувалася візком.

На той момент знаходилася в Києві, і вибратись кудись далі лікарні становило велику проблему. В насне дуже пристосовано це все на даний момент. Але я дуже сподіваюсь, що на це звернуть увагу і будуть хоч щось робити.Бо самостійно на візку я б точно нікуди не вибиралась.

Дяка моїм друзям, які намагалися мене кудись забирати, в якість кав’ярні та кафе поблизу лікарні, де я лежала. Самій то взагалі неможливо робити.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Юлія Ульянова (@i_igorevna_i)— Які моменти допомагали вам після травмиповертатись у звичне життя?

Можливо, є якісь власні лайфхаки, як себе психологічно підтримувати?— Я досить позитивна людина, завжди намагаюсь шукати якісьпозитивні моменти в усьому.Коли отримала травму й трохи прийшла в себе, бо про декілька перших днів взагалі не багато чого пам’ятаю, лежу, бачу ноги й думаю: “Круто, ноги вже є, це вже добре, це вже половина успіху”.Або такі моменти: “Почала ходити? О, класно, вже легше, вже я ні від кого не залежу, не потребую допомоги.”Навіть в лікарні, коли дозволили пересідати на візочок, то “О, не буду вже медсестричок кликати, а буду з усім сама справлятись, навіть на візочку”.Обов’язково ставитись до всього з позитивом. Зрозуміло, що це важко, інколи перемикає.

Але намагатись шукати хоч якийсь позитивчик, хоч маленький.Я пам’ятаю, що коли отримала травму, у першому шпиталі, куди мене доставили, був лікар. А в мене одна нога висіла набік. І я у лікаря питаю: “Скажіть, ноги врятують чи ні?” А він такий: “Та нічого, ми з тобою ще станцюємо.” І це якось так мені відклалось. Прикольно, лікар сказав буду танцювати, це вже добре.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Юлія Ульянова (@i_igorevna_i)Або ще один момент.

Коли ми підірвались, в менезалишились цілими берці. А коли потрапляєш в шпиталь, з тебе зрізають одяг, зрізають взуття. Це потрібно по медичним правилам.

А я попросила, оскільки берці цілі залишились, їх не різати. І лікар, коли вже мене евакуювали далі, вибіг з берцями в руках, і каже: “Я ваші берці віддав хлопцям, вони цілі залишились”. Наразі берці в мене вдома стоять.Хоч трошечки, хоч маленькі, але шукати якісь позитивні моменти.Цікаво на тему:Опора на себе: як це змінює життя?Про емоції— Як війна змінює відчуття краси? Чи вбиває вона бажання побути “дівчинкою-дівчинкою” чи навпаки, посилює?— Я вважаю, не важливо, де ти знаходишся, ти повинна залишатися дівчинкою.

Я фарбувала волосся під обстрілами. Під час повномасштабного вторгнення я примудрилася наростити собі війки.Це була дуже цікава історія. Ми в той час знаходилися під Ізюмом. Це приблизно 80 км від Лозової.

І раз на тиждень ми їздили в саму Лозову за посилками Нової пошти. Бо ніякої можливості десь щось придбати навіть з військової амуніції наразі не було, а замовляли собі на Нову пошту. Черги були дуже великі, там можна було простояти дві-три години. І я знайшла дівчинку в Лозовій, яка нарощує вії, і поки мій побратим чекав в черзі за посилками, я збігаланаростила собі вії.

Звичайно, ти не маєш часу фарбуватися, а з нарощеними війками вже гарна.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Юлія Ульянова (@i_igorevna_i)Коли привезли в шпиталь, мене завозять на каталці, і лікар каже: “Ти диви, в неї навітьвійки нарощені.”Завжди можна місце знайти для догляду за собою. Не має значення де ти, як ти, треба доглядати за собою в будь-якому випадку.— Як гадаєте, чи є на війні місце сльозам?— Я скажу так: за весь період, поки я знаходилась саме на війні,я заплакала один раз. Це була досить важка втрата для мене.Поясню чому. Колись, років двадцять мені було, я опинилась на похороні.

Ще до початку похорону близькі родичі дуже горювали, дуже плакали. І моя мама сказала моїй сестрі: “Давай зараз пройдуть похорони, ми все організуємо, все буде добре.

І потім сядемо і виплачемо все те, що в нас є.”І це мені якось відклалось так. На цей момент я розумію, що нема можливості й часу зараз. Це все закінчиться, ми переможемо, і потім вже я сяду і виплачусь по всім, кого немає поруч, або по тим ситуаціям, які сталися.

Бо заразрозкисати часу й можливості нема.Я розумію, що десь потім накриє це все, але наразі намагаюсь триматися.— А що вам допомагає триматися, окрім того, що у вас власний позитивний заряд великий?— Я дуже люблю людей, які мене оточують, дуже люблю свій  підрозділ, хлопців, які зі мною служать. Навіть через 10 місяців, як знаходжусь на лікуванні, в курсі всіх новин, знаю, що відбувається, підтримую зв’язок.

Намагаюсь бути там, де й вони. Якби в мене не було таке важке поранення, я б вже була з ними.Вони – моя підтримка, я – їх підтримка.

Так і тримаємось.Цікаво на тему:Від парамедика до пресофіцерки: е-РОЗМОВА з Маргаритою РівчаченкоЗавжди тримати спину прямо— Щоб побажали кожній жінці, яка прочитає або послухає інтерв’ю?— В першу чергу – тримати стабільно гарний настрій. Не важливо, що відбувається.Від вашого настрою залежить взагалі все навколо. Не тільки ваше самопочуття, а й все, що відбувається довкола вас.

Як ви це сприймаєте, як ви до того ставитесь, так все й буде відбуватись.Мені колись подарували прапор. Це був 2019 рік в Авдіївці, і моя дуже добра подруга, журналістка, подарувала мені прапор, і підписала його “Завжди тримати спину прямо”. Це якось так відклалося. Завжди тримати спину прямо, завжди триматися на позитиві.

Це багато вирішує в цілому.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Юлія Ульянова (@i_igorevna_i)— Як би мали можливість повернутися на рік, або навіть два роки назад, щоб сама собі сказали?Я взагалі вважаю, що ніколи не потрібно ні про що жалкувати. Якщо щось відбулось, якщо ти щось робила, то це було потрібно саме в той момент. Тож якби мала змогу повернутись, я б сказала: “Ти все робиш правильно, роби так само.”Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Юлія Ульянова (@i_igorevna_i)Юліє, я дякую вам за щиру розмову та бажаю швидше одужувати!

Хай ваш оптимізм заряджає всіх довкола!А вам, красуні, я дякую за увагу! Залишайте відгуки про інтерв’ю та свої питання нашій героїні у коментарях! До наступних випусків!Читайте також:Золота середина: що означає — бути амбівертом?Як зрозуміти, що ти недовірлива?Що таке гештальт і як його закрити Подробнее ...

Рубрика: Полезные лайфхаки | Комментарии к записи е-РОЗМОВА з Юлією Римаренко: інтерв’ю з операторкою дрона отключены

ТОП-20 лайфхаків, які зігріють холодною зимою при проблемах з опаленням

Як зігрітися та висушити білизну у квартирі без опалення? » Eva Blog

Зима приносить не лише радість святкувань, але й проблему опалення, з якою ми час від часу можемо зіштовхнутися.

Щоб впоратися із холодною погодою і зігрітися у квартирі, наведений список лайфхаків може стати допоміжною інструкцією.

Ізоляція місць втрати тепла, оптимізація теплової ефективності житла і утеплення за допомогою підручних засобів – це лише деякі із рекомендацій, які дозволять зберегти тепло у приміщенні. До цього можна додати правильний вибір одягу для дому, білизну зі спеціальними тканинами, які зберігають тепло, грілки та інші засоби.

Майстерно комбінуючи ці поради, можна створити комфортні умови для себе та своїх близьких у зимовий час. Подробнее ...

Рубрика: Полезные лайфхаки | Комментарии к записи ТОП-20 лайфхаків, які зігріють холодною зимою при проблемах з опаленням отключены

Весенняя уборка: ТОП лайфхаков для дома и квартиры

Весенняя уборка: ТОП лайфхаков для дома и квартиры » Eva Blog

Весенний подъем: Идеальные Лайфхаки для Уборки и Организации Жилища

С наступлением весны приходит время для тщательной уборки и обновления своего дома или квартиры. Очистить пространство от ненужных вещей и создать систему хранения помогут лайфхаки, которые делают этот процесс более эффективным и приятным. Подробнее ...

Рубрика: Полезные лайфхаки | Комментарии к записи Весенняя уборка: ТОП лайфхаков для дома и квартиры отключены

Як організувати переїзд на нову квартиру без стресу та метушні

Як організувати переїзд на нову квартиру » EVA Blog

Організація переїзду на нове житло є важливою подією в житті будь-якої людини. Цей процес може бути напруженим і стресовим, але з правильною підготовкою й може пройти легко і без проблем. Настав час відкрити новий розділ у своєму житті, і підготувати всі необхідні речі для плавного переходу до нових обставин. Подробнее ...

Рубрика: Полезные лайфхаки | Комментарии к записи Як організувати переїзд на нову квартиру без стресу та метушні отключены

Прибирання вдома як спосіб повернути контроль над подіями та знизити стрес

Прибирання як спосіб знизити стрес: психологія і лайфхаки » Eva Blog

Порядок у будинку як спосіб зберегти ментальне здоров’я

На сьогоднішній день життя наповнене стресом та несподіванками, які важко контролювати. Прочитавши новини або почувши сирени, ми стикаємося з почуттям безсилля. Проте, є один аспект, над яким ми можемо легко здобути контроль — це порядок у власному домі.

Подробнее ...

Рубрика: Полезные лайфхаки | Комментарии к записи Прибирання вдома як спосіб повернути контроль над подіями та знизити стрес отключены

Найкращі рецепти консервованих огірків з кетчупом “Чилі”🌶️

Консервація огірків с кетчупом “Чилі” на зиму: 4 рецепти » EVA Blog

Ритм життя сучасної людини вимагає завжди бути на хвилі, відповідати трендам і бути в тренді. Одним із популярних трендів цього року став тренд на консервацію домашніх огірочків. Усе почалося з оцінки українцями добра саморобних закруток, що спричинило хвилю популяризації цієї теми в мережі TikTok. Подробнее ...

Рубрика: Полезные лайфхаки | Комментарии к записи Найкращі рецепти консервованих огірків з кетчупом “Чилі”🌶️ отключены

Женщины на боевых должностях в армии: интервью е-РОЗМОВА с Аленой Рыж

Женщины на боевых должностях в армии: интервью е-РОЗМОВА с Аленой Рыж » Eva BlogГлавная/Вдохновение/Саморазвитие7 июня / 20233255130FacebookTelegramTwitterЖенщины на боевых должностях в армии: интервью е-РОЗМОВА с Аленой РыжАвтор:Светлана ПроскураНовое «Я» Алены РыжЖенщины на службе в армииУход за собой и критические дни в условиях службыЛичное пространство, любовь, ценностиПроснись и посмотри вокругКрасавицы, привет! С вами сноваe-РОЗМОВА от EVA Blog, и я, его главный редакторПроскура Светлана.

А это значит, что впереди новое интервью с украинской женщиной-защитницей.Время чтения:9 минут и чашка чая ☕читай статтю українськоюНапомню, что цикл “Женщины во время войны”, в котором мы рассказываем о вкладе женщин в приближение Победы Украины, выходит при поддержкебренда средств женской гигиены Lingery, который можно эксклюзивно приобрести в Линии магазинов EVA и на сайте eva.ua.И сегодня я хочу представить нашуновую героиню. В гражданской жизни — тренер в сфере HoReCa, а сейчас — стрелок-санитарАлена «Рыж».Новое «Я» Алены Рыж— Традиционный вопрос для начала: расскажите, пожалуйста, кто такая Алена «Рыж»?— Я как-то даже и не задумывалась, потому чтокто такая былаАлена Рыж пять месяцев назад, икто сейчасАлена Рыж – немногоотличается.Я, когда шла в ВСУ, давала себе слово оставаться собой максимально долго, насколько смогу. Это касается и психологического, и эмоционального состояния, моего мировоззрения и отношения к миру вообще, какими они у меня были в 41 год. Понемногу я начинаю чувствовать, что происходят изменения внутри, и этого нельзя было бы избежать.

А впереди еще больше перемен будет.Кто такая Алена Рыж сегодняшняя?Человек, украинка, очень любящая жизнь.Я очень хочу жить свою жизнь, наполненную, какой она была у меня до полномасштабного вторжения. Делать то, что мне хочется. Жить полноценно.

Дышать всей грудью. Чувствовать.Всё это ужев новых реалиях. Я нахожусь в «спартанских» условиях, за моей спиной природа.

И такое ощущение, будто я так жила если не всю жизнь, то уже очень давно.Пока что Алена Рыж— это военная, это солдат, стрелец-санитар, посестра в первую очередь. Хочется сказать воин, но, вероятно, еще рано, потому что я в бою не была и не знаю, как там буду себя проявлять, хотя это произойдет очень скоро.— Вы относительно недавно в рядах ВСУ.

Как принимали решение идти служить?— После полномасштабного вторжения я несколько месяцевактивно занималась волонтерством. Когда состоялась деоккупация Киева и области, уже после того, как всю гуманитарку развезли, была помощь максимально активная, и уже не было такой большой необходимости в ней, я начала заниматься собой. Как говорится, спасала людей, а потом спасала себя.За месяц мнеудалось изменить свое состояние, стало даже лучше, чем было до 24 февраля.

И я все прошлое лето наслаждалась жизнью, несмотря на то, что происходило в стране. Чувствовала себя полноценно, жизнь била ключом.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Олена Риж (@olena_ivanenko_rij)Но каждый раз у меня было такое чувство, чточего-то не хватает, что-то не то делаю. Я начала смотреть как пример на других людей, много об этом думала все лето.В конце лета решилапопробовать, что такое военная служба.

В Киеве естьчастная организация ASD. Они помогают почувствовать на себе военные навыки, обучают разным направлениям. Решила для себя попробовать один-два урока, посмотреть что и как. Мне очень понравилось.

Поняла, что все выходит. Я чувствовала, что мне ок с этим, и все больше стала уделять этому внимание.17 сентября я приняла для себя решение идти в ВСУ. Это решение было изнутри.Я говорю всегда, что есть короткий и длинный ответ.

Короткий – это зов сердца. Длинный – очень много составляющих оказали влияние на мое решение.После 24 февраля, спустя некоторое время, я поняла, чтожила в розовых очках, своем вакууме.

Не видела, что на самом деле с 2014 года идет война, что она действительно существует. Я не вдавалась в подробности и тонкости, ничего не читала, не изучала.

Жила своим миром, своей жизнью. У меня начало рождаться ощущение, будто я чего-то недодала стране.

И теперь пришло мое время вернуть долг стране и людям, защищавшим мою жизнь с 2014 года. И я поняла, чтомогу это сделать через службу в ВСУ.Когда я приняла для себя решение идти воевать, то это было однозначное чувство изнутри. Хотя я плохо разбиралась в военном деле, но чувствовала, что это должна быть боевая должность.Прошло еще три месяца, и14 декабря приехала в воинскую часть, уже с военным билетом.

По старту мне предложили варианты, сказали, что боевая должность – это для женщины тяжело, и есть ряд причин почему именно. Я сказала, что в гражданской жизни занималась достаточно достойной работой, и могла бы продолжать работать и нести пользу стране, и людям, и бизнесу, в котором я работала.

Поэтому находиться в штабе или заниматься какими-то стратегическими действиями, которые в принципе умею, я бы не хотела. Мне сказали: «Окей, если хочешь, попробуешь боевую должность». И я пошла.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Олена Риж (@olena_ivanenko_rij)Уже пять месяцев [дата записи интервью 18.05.23 — прим.ред.]я довольна, командиры мной также довольны.

Понятно, что по сравнению с парнями я во многих вещах проигрываю, в частности, в физической силе. Но в целом, не отстаю и надеюсь, что свое время действительно покажу, на что я способна, и чему меня учили в работе.Интересно по теме:Женщины в армии: интервью со старшим лейтенантом НГУ Кристиной “Кудрявой”Женщины на службе в армии— Как вы проходили военкомат? Есть ли разница, как воспринимают кандидатов женщин и мужчин?— Ответ короткий – да,очень большая разница. Долгий ответ будет состоять из нескольких моментов.Во-первых, я знаю, что моя история одна на тысячи.

Мне очень повезло. Я думаю, что этовезение сформировала самостоятельно из-за своего мировоззрения, своего отношения к жизни. Мое видение в том, что так, как я устремляю себя к миру, так и мир устремляется ко мне.С военкоматом была такая же история.Я поехала по прописке.

Живу в Киеве, но прописана в Одесской области. Помню, когда пришла в свой военкомат и сказала, что хочу вступать в ряды ВСУ, и понятно было, что я пришла не на кухарку или на другую более женскую должность, мужчина сказал: «Секундочку» и куда-то ушел. Вернулся в кабинет, с ним пришли еще 5 мужчин.

Они стояли и смотрели на меня. Я говорю: «Ого, у вас что, женщины не приходят в армию записываться?» Они такие: «Нет-нет-нет, приходят, приходят.» И разошлись.Но когда я проходила медкомиссию, то мне подсказала девушка, которая пропускает через себя всех военных-кандидатов, чтоя одна из единиц, при том, что добровольно и на боевую должность.Интересно по теме:Боевые будни медиков: интервью с фельдшером эвакуационной группы Марией— Контракт или мобилизация: в чем разница?— Меня очень сильно в военкомате уговаривали на контракт, а мне нужен был именно статус по мобилизации. Есть разница в разных факторах, но одна из главных:мобилизация означает, что я буду служить до тех пор, пока у нас будет военное положение.

А контракт сразу на три года подписывают, и потом можно продлевать его.Есть еще одна составляющая, которая мне не подходила. Когда подписываешь контракт, тебя отправляют в учебный центр, где человек должен пройти полтора месяца подготовки, а потом уже направляют в воинскую часть. А мне нужно было, чтобы меняотправили сразу в мою воинскую часть, которая подготовила отношение для меня, чтобы проходить обучение именно в ней.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Олена Риж (@olena_ivanenko_rij)Они меняуговаривали, просили отказаться от этого отношения, говорили, что отправят учиться за границу и потом воевать, куда им нужно.

Я сказала: «Спасибо, мне очень приятно, что вы хотите предложить мне такие условия, но мне нужно именно в 47 бригаду, и именно по мобилизации.»Я веду блоги.Сейчас там тишина, потому что такой у нас сейчас режим. Но когда могла это делать, я общалась с очень большим количеством женщин, которые, как и я, хотели попасть в ВСУ.

Они комментировали или рассказывали свои истории или спрашивали, как это сделать лучше, советы просили.И мне столько рассказывали истории! К сожалению,военкоматы тяжело принимают женщин. К сожалению, для женщины есть такие условия, в которых не нуждаются мужчины: мы должны иметь диплом, обязательно должны прийти в военкомат с отношением.Отношение– это документ, который выписывает воинская часть, готовая взять девушку к себе на службу, похожий на рекомендательное письмо.

Для мужчин тоже такие выписывают, но если мужчина приходит в военкомат, то там все просто: ты пришел, тебя оформили. А для девушки обязательно, без отношения не хотят даже разговаривать.И конечно,все зависит от военкомата. Мне повезло: никто не обижал, не сказал дурного слова, все легко удалось. А другие девушки рассказывают очень тяжелые истории, когда военкоматы почему-то хотят играть в каких-то богов и решать твою судьбу.

К сожалению. Поэтому да,женщинам сложнее попасть на службу, чем мужчинам.Интересно по теме:Как организована волонтерская помощь украинским защитницам?— Как вы думаете, почему военкоматы так препятствуют женщинам, которые уже готовы идти служить?— Я думаю, есть моменты, которые, к сожалению, очень сильно отслеживаются в нашей армии и в военкоматах тоже. Люди, занимающие должности военкомов и тому подобные, уже в возрасте, уже взрослые.

И даже если не служили при старой советской системе, то онислужили у тех, кто служил по старой советской системе. Поэтому отношение, что женщина должна знать свое место, иметь его на кухне и тому подобное, оно почему-то есть среди мужчин в военкоматах.Это первая преграда.Во-вторых,не все воинские части якобы хотят брать девушек.

Но когда она приходит уже с отношением, в чем проблема? Это ведь уже не ваша  история. Оформите и отправьте, отпустите.

Но все равно словно играют в богов по решению чужих судеб. Это чувство какой-то власти, к сожалению, оно есть у людей, и потому они пользуются им.Я поняла такую вещь, что в нашем обществе, не военном, а в целом в обществе Украины, есть такая установка, с которой рождаются, чтоженщина должна доказывать свое место в мире, в армии, в работе.

И я задумалась, а почему вообще так должно быть?Почему люди, которые вообще не военные, к военному делу не имеют никакого отношения рассказывают о том, что «Вот, наши девушки борются за свое место». Откуда вы знаете? Вы не на месте этой девушки, не знаете, через какой путь она проходит, почему вы уже приписываете, что она должна бороться за свое место?Я не хочу быть частью этого. Я не хочу, чтобы в нашем пространстве ходило такое мнение, чтоесли женщина, то она обязательно должна выбороть.

Да, есть разница физическая. Да, в технических вопросах ребята гораздо лучше разбираются, чем я, потому что они больше этим интересовались, а я меньше. Ноэто не значит, что я могу быть плохим солдатом.И это вообще обо всем:о бизнесе, месте женщины в нашем пространстве.Есть такая фраза, которая мне когда-то помогла.

Она звучит так: “Если ты борешьсясама с собой, то проигрываешь или ты, или ты”. Я об этом постоянно напоминаю себе. Когда начинаю с чем-то бороться внутри, я всегда ее из головы достаю, и напоминаю себе: “Все равно проигрываешь. Либо ты, либо ты”.Так и здесь.

Столько,сколько мы будем бороться, столько и будет существовать мнение, что женщина должна что-то выбороть.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Олена Риж (@olena_ivanenko_rij)— Расскажите, пожалуйста, что входит в ваши служебные обязанности?— Я – солдат. Я – стрелок-санитар по штатке, но пока это не имеет никакого значения, потому что я ничем особо не отличаюсь от некоторых других должностей.

Мои задачи – этовсе, что касается военного направления. Я – пехотинец, потому это штурм, защита, стрельба, разные направления короткой разведки. Работа пехотинца – она, мне кажется, одна из самых тяжелых, потому что мы и копаем, и ползем, и бежим, и ходим, и несем, и стреляем.

Мы делаем все,учимся разным направлениям одновременно. Если я стрелок-санитар, то условно я должна оказывать первую медицинскую помощь. Но нас всех учат ее оказывать.

Наш гранатометчик или пулеметчик учат те же действия, что и я. И я учусь стрелять из его пулемета, чтобы уметь это сделать, если что-нибудь случится.Интересно по теме:е-РОЗМОВА с Юлией Римаренко: интервью с оператором дрона— Где вы проходили обучение перед тем, как идти на боевую должность?— Я пришла, меня на второй день полностью оформили — и все, на третий день мне дали в руки ружье и сказали: «Иди со всеми».

И я пошла. На третий день уже стреляла из РПГ,это был мой первый выстрел. Мне понравилось, это было интересно [улыбается].

Учебу я уже проходила в самой части.Если брать несколько ранее, то это частная организация ASD. У них я занималась три месяца перед тем, как вступить в ряды ВСУ.

Это помогло мне. Не скажу, что они сделали из меня воина, это не так. Ноя смогла получить азыи понять, что такое военное дело.Мы там и спускались с домов, и медицину проходили. Выезды были на три дня в лес, где мы учились, выполняли задания и жили в спартанских условиях.

Это былапервая подготовкак тому, что потом меня ждало уже на службе.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Олена Риж (@olena_ivanenko_rij)— Насколько совпало чувство во время учебы и уже на службе?— Стопроцентно. Долгое время, когда уже вступила в ряды ВСУ, уже служила,не могла избавиться от ощущения, что я на длинном кемпе, что сейчас я соберусь и поеду домой.Мы были за границей на учебе, и когда уже вернулись, где-то после этого у меня начало исчезать это чувство.Интересно по теме:Как создать сильное окружение?Уход за собой и критические дни в условиях службыСледующий блок вопросов создан вместе с нашим партнером брендомLingeryи связан с очень женскими и практическими вопросами — интимная гигиена в условиях службы.— Вам приходится тесно делить быт с мужчинами, какие ощущения это вызывает?

Насколько это комфортно или дискомфортно?— Яспокойно отношусь к такому быту, к такой жизни. Я воспитана в селе, меня это не удивляет.

Понятно, что жила в доме, а не в посадке или лесу, но для меня не ново мыть посуду в ведре или протирать ее салфеткой. Для меня это нормально.Что касаетсягигиены и вообще разделения с побратимами. Сейчас я живу в палатке с двумя парнями, мы спим бок о бок. До этого мы жили в палатке почти 30 человек на деревянных досках, плечом к плечу.

У менянет ощущения стеснительности какой-то. Понятно, что выбираю для службы спортивное белье. Это комфортно, удобно под броником.

Когда мне нужно переодеться, у меня нет такого, что «Ой, отвернитесь». Я спокойно встала, разделась и оделась, нет какой-то тяжелой истории.Интересно по теме:Стресс: как не стать заложником своих эмоцийЧто касаетсяболее глубокой гигиены. Уже много времени у нас нет душа за стенкой, в разных условиях находимся, по-разному приходится подстраиваться.

Пока что хорошие люди помогают, принимают у себя дома, и мы можем принять душ. Но нас много, нужно очередь отстоять, поэтому раз в три – четыре дня можно поехать помыться.

А между этими промежутками естьвлажные салфетки.Единственное, что я бы выделила, это то, чтоу нас девушек есть критические дни. Мы все по-разному их проживаем.

К сожалению, у меня этот период тяжелый. Первые два дня мне очень плохо всегда, очень сильно болит и очень обильные выделения.Было несколько раз, когдадаже двойная защита (и тампон, и прокладка) не помогали.

Я приходила полностью промокшая, хорошо, что была возможность быстро переодеться. Поэтому у меня везде тампоны, прокладки, на всякий случай.Я общалась с посестрой, у нее очень похожая ситуация, как и у меня. Понятно, чтоотстрессаначинаются сбои.

А это в любом случае стресс, мы гражданскую жизнь меняем на военную. Даже если все устраивает, все хорошо – все равно для тела, для организма, для психики это стресс. Первые месяцы, и у нее так было, и у меня, пошли сбои по дням, то раньше, то позже.Интересно по теме:Что сделать, чтобы месячные прошли быстрее?Моя физиология так складывается, что есть по здоровью свои вопросы.

Когда этот период приходит,грудь увеличивается и все болит. Я когда одеваю в таком состоянии броник, мне хочется выть, потому что очень больно. И это, пожалуй, самое тяжелое из всего, что я прошла, а прошла я уже по учебе много, и в разных ситуациях была. Плюс понятно, чтоменяетсяэмоциональное состояние, появляется раздражение, хочется всех убить.В этом всеместь какие-то трудности, но не скажу, чтобы прямые глобальные.

Влажные салфетки, сухой душ, кружка с водой – на сегодня это спасает.Ездила в магазин и купила, не знаю точно как называется, чашу с пакетом для специальных условий. Когда мненужно будет сходить в туалет, а я не смогу отойти шаг вправо, шаг влево (а такие ситуации впереди будут), то я смогу это сделать.

Ребятам проще, а нам девушкам тяжелее. Поэтому специальная чаша, с которой я смогу сходить пописать, так, чтобы это было более или менее удобно, станет полезной.Однажды был момент, когдана вторую часть обучения я просто не смогла подняться. Я на обеденный перерыв пришла упала, выключилась, и просто не смогла пойти физически на продолжение.

Это единственный раз, когда мне было прям очень тяжело. А так: встала – и пошла.Интересно по теме:Менструальные чаши и другие альтернативы тампонам и прокладкам— Что вообще считаете более удобным: тампоны или прокладки?— В моем случае я не могу выбирать. Я пользуюсь и тем, и тем.

У меня обильное кровотечение, и это всегда так было, весь период, сколько я сформирована как женщина. Первые три дня должна обязательно выбирать итампоны, ипрокладкиодновременно. Даже при том, что беру максимальные капельки, бывает, что просто не выдерживают даже эти два слоя защиты.— А если очень плохое состояние, в ПМС или критические дни, бывает ли возможность немного отлежаться, каких-нибудь полдня?— В целом да.

Если есть определенное состояние здоровья, то никто тебя не будет травмировать, говорить «соберись, тряпка» или через силу. Это также о том, что ясегодня могу себя поломать, но сделать себе хуже, и завтра выпаду еще больше. Какой смысл тогда? Если я могу сегодня себя немного поберечь, а завтра полноценно выполнять задания на 100 процентов.

Важно уметь балансировать.— У вас очень яркий цвет волос. Расскажите, какие лайфхаки ухода за ним в условиях службы?— Я ходила много лет скороткой стрижкой. А теперь начала отращивать, и у меня  к волосам и их длине любовь любовная.

Я оченькайфую от того, что они отрастают, поэтому забочусь о них. Но, несмотря на это, я постоянно хожу с завязанными гульками. Здесь, в зоне нашего расположения, я, например, могу ходить без головного убора.

Но если мы перемещаемся в какой-нибудь населенный пункт, любой, от маленького до большого, военная форма обязывает носить головной убор. А если иду в амуниции на задание, то у меня всегда два хвостика, чтобы шлем комфортно сидел на голове.Поскольку это длинные волосы,могу четыре-пять суток не мыть, и мне с завязаннымпучкомна голове комфортно. Когда есть доступ к воде, душу или еще что-то, конечно, стараюсь покупать себе только качественныйуход за волосами, и вообще за телом.

Чтобы даже в таких условиях я могла продлить эту любовь, транслировать ее к себе.Потому что будет время, когда я, может быть, и месяц не смогу мыть голову. Но пока сегодня могу, товыбираю лучшее, что мне доступно в этот момент. И это касается не только волос, это касается всего.Цвет волосочень специфичный, его не все могут так покрасить. Так складывалось, что где-то 4-5 недель, и я могла поехать в Киев.

Если даже на один день, то пыталась успетьпокраситься обязательно. А в промежутках у меня естьмаска для волосишампуньфиолетового цвета, поэтому я могу их поддерживать.А что касается боевых задач, то, конечно, я в балаклаве.

Даже в такую жару как сейчас, у меня балаклава закрывает все полностью, потому чтомои волосы очень далеко видно. А сейчас зеленый фон вокруг, и на нем я даже с очень большого расстояния мгновенно выделяюсь.

И так не должно быть,я должна заботиться, чтобы не быть целью. Поэтому под балаклавой все спрятано.Личное пространство, любовь, ценности— Героини наших предыдущих выпусков часто упоминали, что один из сложных моментов службы – отсутствие личного пространства и возможности побыть наедине с мыслями. Ощущается ли для вас эта проблема как актуальная?— Когда-то было настолько тяжело с этим, что если меня спрашивали, что бы самое сложное выделила, я называлаотсутствие личного пространства. И даже не столько физического, сколько эмоционального.

Я обожаю своих парней, конечно, но: “Где ты была? Что ты делала?

А с кем ты говорила? А куда ты пошла?”Интересно по теме:От парамедика до пресс-офицера: е-РОЗМОВА с Маргаритой РивчаченкоНужно понимать, что зимой было труднее, потому что на улице сильно не походишь, замерзаешь. Сейчас очень удобная температура. И так сложилось, что я просыпаюсь раньше всех.

Так что я медитирую, у меня есть свои практики, зарядка утром. Когда нужно пространство, на сегодняшний день,если у меня есть время, то собралась, пошла куда угодно. Единственное, что предупредила, где я, чтобы меня не искали сильно.

И все, и я уединяюсь.Потому на сегодняшний день это состояние исчезло. Но правда, первые три, возможно даже четыре месяца, я прямчувствовала каждой клеткой, что мне не хватает пространства.Я еще могу рассказать такую историю, что живу в Киеве с 2008 года, но у меня нет своей личной квартиры. И перед вступлением в ВСУ я собрала все вещи, сложила на складе и съехала из арендованной квартиры. Сейчас,когда приезжаю в Киев, условно домой, но у меня дома нет.

И меня готовы принимать миллион людей, но я не ведусь на это. Я снимаю отдельную квартиру, люблю центр, поэтому это на Крещатике или около него, просто потому, что нужно это вот личное пространство.Интересно по теме:Опора на себя: как это меняет жизнь?— Вы писали, чтобыть единственной девушкой в подразделении – это быть постоянно окруженной вниманием. Что бы вы сказали девушкам, которые романтизируют армию, представление о службе и, возможно, подумают, не пойти ли служить, чтобы найти любовь?— Я очень уважаю свое личное пространство, и потому уважаю чужое личное пространство.

Иесли женщина на службе в армиинаходит свою любовьилисексна один раз, это ее личное дело и того человека, который в этом участвует. У меня нет никаких предубеждений, что этого нельзя делать, или наоборот, правильно. У каждого своя история, у каждого складывается по-своему.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Олена Риж (@olena_ivanenko_rij)Идти в армию, чтобы найти своего человека здесь, свою любовь, why not.

Может быть, это один из путей.Но вопрос в том, чтослужба в ВСУ – это работа. И она отличается от какой-либо другой работы, как минимум тем, что тебе нельзя уволиться, если тебе что-то не понравится.Меня окружает сейчас сто мужчин, плюс-минус. К тому же, вокруг другие роты, другие подразделения.Я еще не нашла своюлюбовь.

Я не ставила себе такую цель, но и не буду ногами отталкивать, если она придет.У менястало очень много братьев. У меня есть родной брат, есть много двоюродных братьев, а теперь у меня просто невероятное количество братьев в прямом смысле этого слова.

Поэтому слово побратим, посестра очень соответствуют своей действительности.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Олена Риж (@olena_ivanenko_rij)— Есть ли ценности, которые до службы или до начала полномасштабного вторжения воспринимались как данность, которые вы в последнее время увидели под другим углом?— Я знаю своитри главные ценности:Любовь.Свобода.Развитие.И вот вторая, «Свобода», сменилась на «Воля». Потому чтосвобода и воля для меня – это немного о разном. Трудно объяснить, что такое воля, но она живет внутри. Именно воля оставила меня в Киеве 24 февраля.

Именно жажда воли двигала мной, когда я ездила в Ирпень, и мы занимались эвакуацией. Именно воля, жажда воли помогала мне вытащить себя из ямы, когда был этот процесс. Именно воля – одна из причин, почему я здесь.Жить вольно в своей стране.Делать то, что хочешь, то, что нравится.

Жить, наслаждаться жизнью. Это все о воле и жажде к ней.Была свобода, а стала воля.Проснись и посмотри вокруг— Что пожелали бы каждой женщине, которая прочтет или послушает интервью?— Первое — то, что я говорила немного раньше о восприятии борьбы, что «мы должны бороться». Ничего мы не должны!

Для того чтобы это исчезло из пространства,мы должны попытаться идти другим путем. Прекратить транслировать, что «вот мы можем занимать такое же место как мужчины.» А просто наслаждаться жизнью, делать то, что нам нравится, то, что нам хочется.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Олена Риж (@olena_ivanenko_rij)Да, иногда приходится и ставить на место какого-то человека, не обязательно мужчин, бывают и женщины.

Но в большинстве случаев,когда нет транслирования этой борьбы, то нет и потребности.Это то, что я уже говорила:когда борешься сам с собой, проигрываешь или ты, или ты. Так и здесь.

Мы боремся как будто сами с собой, доказываем миру, мужчинам свою значимость.Я всегда, когда что-то приходит в мою жизнь, как хорошее, так и не очень, спрашиваю: “Почему это пришло в мою жизнь?Что я такое транслирую миру и Вселенной, что привлекла это?”Это не о том, что я виновата. Этооб ответственности, своей, изнутри. Я работаю сначала с собой, чтобы изменить жизнь вокруг.Поэтому здесь такая же история. Когда приходится бороться, я спрашиваю: «Почему я борюсь, зачем, Алена?

Вспомни свое состояние, когда тебе хорошо.”Выдыхаю, вспоминаю, кто я на самом деле, какой я могу быть.Иногда бывают такие моменты, будто кто-то махнул палочкой и мир начинает меняться. Потому это первое, чтобы я порекомендовала.А второе – не только для женщин, а в целом для людей, украинцев.Не забывайте, что идет война.Я за, чтобы люди жили. Мы для этого здесь: чтобы кто-то мог ходить в кинотеатр, в кафе, работать, заниматься любовью, рожать.

Важно, чтобы в этой жизни была память о том, что происходит в стране, что идет война. Что каждый человек, делая хотя бы какое-нибудь маленькое дело в день ради победы, приближает ее.И, наверное, третье, именно для женщин если говорить. Очень романтизируют мужчин-военных, новажно помнить, что не только форма делает мужчину мужчиной.

Что там тоже свой мир, все они разные, как и мы все разные. Поэтому помнить, что за формой, за амуницией есть живой человек.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Олена Риж (@olena_ivanenko_rij)— А что сказали бы себе, если бы могли обратиться к себе год или даже два назад?— На год или на два – это разные времена.

Год – это уже война, активная фаза. На два – это мирная жизнь, условно мирная. Если бы я вернулась в то время, когда жила в каком-то своем пузыре, я, наверное,дала бы себе пощечину и сказала: «Проснись и посмотри вокруг». Ты немного живешь другой жизнью, почитай, послушай.

И отнесись к этому серьезно.А если год назад, то как раз в этот период я была в яме и направлялась к родителям, чтобы вытащить себя оттуда. Я бы себесказала быстрее принимай решение об армии, правильно ты все думаешь.Хотя нет. Если бы я быстрее принимала решение, может быть, не попала именно в это подразделение, где я нахожусь, с этими людьми.

Почему я не люблю, когда говорят, есть ли у тебя ошибки в жизни? Вагон и маленькая тележка. Сделала бы что-нибудь иначе?

Наверное, нет, потому что я бы не была здесь и сейчас, именно в это время, в этом месте, где мне нравится.Алена, спасибо вам за интервью, за мужество защищать Украину и искренность делиться внутренними переживаниями.А вас, красавицы, я благодарю за внимание. Оставляйте отзывы в комментариях и до следующих встреч!Читайте также:5 советов, как перестать завидовать другим людямЧто такое гештальт и как его закрытьЗолотая середина: что означает — быть амбивертом? Подробнее ...

Рубрика: Полезные лайфхаки | Комментарии к записи Женщины на боевых должностях в армии: интервью е-РОЗМОВА с Аленой Рыж отключены

Як швидко прибрати оселю, якщо «та ну його», але треба

ТОП порад та лайфхаків від Eva Blog, як швидко прибрати оселю

Піклуючись про чистоту: швидкі способи прибирання та позитивний настрой

Під час життя власноруч створеного комфортного простору, іноді здається, що часу на прибирання зовсім немає. Але, насправді, можна швидко та ефективно провести прибирання, залишаючи час для власних хобі та відпочинку. Це необхідно для того, щоб створити гармонійне середовищо для себе, для навколишніх і це позитивно позначиться на енергетиці та настрої. Подробнее ...

Рубрика: Полезные лайфхаки | Комментарии к записи Як швидко прибрати оселю, якщо «та ну його», але треба отключены

Три прості рецепти круасанів

Як зробити домашні круасани» Eva Blog

Секрети випічки ідеальних круасанів

Сніданок з ранковою чашкою кави і свіжим круасаном завжди радує наші смакові рецептори. Навіть якщо здається, що випікати таку випічку складно, насправді все набагато простіше, ніж здається. Головне мати трішки терпіння та дотримуватися кількох простих порад. Подробнее ...

Рубрика: Полезные лайфхаки | Комментарии к записи Три прості рецепти круасанів отключены